Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 910/20332/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дунаєвської Н.Г.,

суддів: Владимиренко С.В. - доповідач

Самусенко С.С.

розглянув у

відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р.

у справі №910/20332/14 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху"

про стягнення коштів

За розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 30.06.2015р. №02-05/424 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Дунаєвської Н.Г. суддів Владимиренко С.В.(доповідач), Самусенко С.С.

За участю представників:

- позивача: Завойська Т.В., дов. №2 від 05.01.2015р.;

- відповідача: Кулик А.М., дов. №51 від 03.11.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс - Безпека руху" про стягнення 119 352,95 грн. доплати, 21624,04грн. інфляційних втрат, 2663,12 грн. три відсотки річних, за договорами поставки №233 від 29.08.2012р. та №14/08/51 від 09.09.2013р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. у справі №910/20332/14 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Дорекс-Безпека руху" на користь ТОВ "СЕА Електротехніка" 17542,46грн. індексу інфляції, 2199,52грн. 3% річних та 394,88 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. (колегія суддів у складі головуючого судді Шапран В.В., суддів Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу ТОВ "СЕА Електронікс" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. по справі №910/20332/14 змінено. Викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Дорекс-Безпека руху" на користь ТОВ "СЕА Електротехніка" 21624,04грн. - індексу інфляції, 2663,12 грн. - 3% річних та 485,74 грн. судового збору. В задоволені вимоги про стягнення 119352,95 грн. - відмовити". Стягнуто з ТОВ "Дорекс-Безпека руху" на користь ТОВ "СЕА Електротехніка" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 242,87 грн.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. у справі № 910/20332/14 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 119 352,95 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги про стягнення 119352,95грн. задовольнити, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. залишити без змін.

22.05.2015р. ТОВ "Дорекс-Безпека руху" подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду від 18.05.2015р. касаційну скаргу прийнято до касаційного провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2015р.

В зв'язку із хворобою судді, розгляд справи 27.05.2015р. не відбувся, ухвалою Вищого господарського суду від 02.06.2015р. розгляд справи призначено на 10.06.2015р.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив ТОВ "Дорекс-Безпека руху" заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека руху" (відповідач, покупець) укладено договори поставки №14/08/51 від 29.08.2012р., № 233 від 09.09.2013р.

В зв'язку з невиконанням ТОВ "Дорекс-Безпека руху" умов вищевказаних договорів стосовно оплати за поставлений товар, ТОВ "СЕА Електротехніка" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2014р. у справі №910/2413/14 за позовом ТОВ "СЕА Електротехніка" до ТОВ "Дорекс-Безпека руху" позовні вимоги ТОВ "СЕА Електротехніка" до ТОВ "Дорекс-Безпека руху" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Дорекс - Безпека руху" на користь ТОВ "СЕА Електротехніка" заборгованість в розмірі 174413,25грн., 7962,39грн. пені, 825,45грн. інфляційних втрат, 3696,34грн. 3% річних та судовий збір. На виконання рішення суду першої інстанції видано наказ від 14.05.2014р. №910/2413/14. Державним виконавцем ДВС Оболонського РУЮ в м. Києві, 06.06.2014р., відкрито виконавче провадження, 10.10.2014р. винесено постанову про звільнення коштів боржника з-під арешту, якою встановлено, що боржник повністю сплатив борг відповідно до платіжного доручення № 4220 від 26.08.2014р.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. "Справа Совтрансавто-Холдинг" проти України" суд зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, послався на пункти 3.8., 3.9. спірних договорів відповідно до яких, у разі зміни на день оплати курсу долару США та/або Євро до гривні, встановленого Національним Банком України, більш ніж на 2% у порівнянні з курсом на дату підписання Специфікації, оплата товару здійснюється покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу долару США та/або Євро та просив стягнути з ТОВ"Дорекс-Безпека руху" доплату у вигляді курсової різниці в сумі 119 352,95 грн.

Крім цього, ТОВ "СЕА Електротехніка" просило стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 2663,12грн., інфляційні втрати в сумі 21624,04 грн. у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтував свої заперечення тим, що рішення суду від 26.03.2014р. виконано ним в повному обсязі, а позивачем не надано належних та допустимих доказів стягнення курсової різниці.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20.01.2011р. у справі № 10/25, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (глава 7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Дорекс-Безпека руху" 3% річних та інфляційних втрат за період з 08.02.2014р. по 17.07.2014р., місцевий господарський суд виходив з того, що рішення суду по справі № 910/2413/14 виконано 17.07.2014р.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Дорекс-Безпека руху" 3% річних та інфляційних втрат за період з 08.02.2014р. по 17.07.2014р., зазначив про необґрунтованість факту сплати відповідачем коштів на виконання рішення суду першої інстанції та відсутність доказів на підтвердження виконання рішення саме 17.07.2014р.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (п. 1.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Врахував вищевикладене та наявні в матеріалах справи копію платіжного доручення від 26.08.2014р. №4220, копію постанови ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві від 10.10.2014р., в якому зазначено про дату фактичного виконання боржником наказу №910/2413/14, апеляційний господарський суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних має бути здійснено за період з 08.02.2014р. до 25.08.2014р., оскільки рішення фактично виконано 26.08.2014р., здійснив перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат наданого позивачем, зазначив про його правильність і обґрунтованість та дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 21624,04 грн. та 3% річних в розмірі 2663,12 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З висновками апеляційного господарського суду в цій частині колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в повному обсязі.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення доплати у вигляді курсової різниці в розмірі 119352,95грн., суд апеляційної інстанцї пославшись на ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 524, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, вказав, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів, а оскільки втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, тому, фактично сума, що виникає в зв'язку з курсовою різницею і є інфляційними втратами. При цьому, цим судом зазначено, що позивачем вже реалізовано право щодо компенсації належних йому сум при зверненні із позовом до господарського суду міста Києва у справі № 910/2413/14, а також в даній справі. Вказана вимога про стягнення з відповідача додатково нарахованої суми в розмірі 119352,95грн. є подвійною відповідальністю за одне і теж правопорушення, в наслідок чого господарські суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 119352,95 грн., оскільки судами попередніх інстанцій надано не вірну правову оцінку спірним правовідносинам щодо заявленої до стягнення на підставі п. 3.8., 3.9. спірних договорів грошової суми, нарахованої позивачем як доплати за договорами за поставлений товар, визнав їх інфляційними всупереч ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2014р. у справі №910/2413/14 за позовом ТОВ "СЕА Електротехніка" до ТОВ "Дорекс-Безпека руху" виконано в повному обсязі, що підтверджується винесеною постановою від 10.10.2014р. про звільнення коштів боржника з-під арешту, якою встановлено, що боржник повністю сплатив борг відповідно до платіжного доручення №4220 від 26.08.2014р.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 р. у справі № 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України запроваджено, що відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.п. 3.8., 3.9. договорів, у разі зміни на день оплати курсу долару США та/або Євро до гривні, встановленого Національним банком України, більш ніж на 2% у порівнянні з курсом на дату підписання Специфікації, оплата товару здійснюється покупцем за цінами, зміненими пропорційно зміни курсу долару США та /або Євро.

Разом з тим, твердження позивача про зміну курсу іноземної валюти більше ніж на 2% залишено судами поза увагою, їм не надана правова оцінка всупереч приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Судами попередніх інстанцій не перевірено наданого позивачем розрахунку стягуваної суми в розмірі 119352,95грн., як курсової різниці щодо його відповідності договірним умовам.

Враховуючи, що для правильного вирішення спору, в даному випадку, необхідно дослідити, встановити вищезазначені обставини, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо оцінки нових доказів та переоцінки наявних згідно повноважень визначених ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому рішення та постанова судів попередніх інстанцій в означеній частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду, в решті оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід врахувати викладені в даній постанові вказівки, належним чином дослідити розрахунок позовних вимог на предмет його відповідності договірним умовам та прийняти законне і обґрунтоване в цій частині рішення.

Відповідно до ст.11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. у справі №910/20332/14 в частині відмови у стягненні 119352,95грн. скасувати, в цій частині справу № 910/20332/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015р. у справі № 910/20332/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.Г. Дунаєвська

Судді С.В. Владимиренко

С.С. Самусенко